Україна здобуває перемоги на кінофестивалях, але більшості байдуже – чому?

Україна здобуває перемоги на кінофестивалях, але більшості байдуже – чому?
Україна здобуває перемоги на кінофестивалях, але більшості байдуже – чому?

Успіхи українських кінорежисерів на світових кінофестивалях у більшості випадків лишаються без уваги на батьківщині.

Ми б уже мали звикнути. Останніми роками українські стрічки часто беруть участь або ж і виграють на різних престижних кінофестивалях. Усе це відбувається приблизно як на Оскарах – на сцену виходить людина з конвертиком, витягає папірець із назвою переможця, називає ім’я українського режисера/режисерки, він/вона виходить на сцену, забирає статуетку, дякує батькам, колегам і богові за цю честь. Водночас – говорить два слова і про Україну, згадавши про нашу, приміром, війну.

А перед цим відвідувачі фестивалю подивилися стрічку. Навіть якщо вона не виграла – справу однаково зроблено. Публіка із Франції, Мексики, Нідерландів, Китаю, Ірану і ще бозна-звідки побачила історію з України, про тутешніх героїв, стан справ, може навіть зрозуміла, що оте все про «громадянську війну» – якісь побрехеньки. 

Так працює культурна дипломатія. Вона ж – м’яка влада. Вона ж – одна з найнеобхідніших речей для України сьогодні. Бо саме міжнародні досягнення в культурі потроху стирають із нашої країни імідж failed state. Культура – це історії, а що може бути ефективнішим, аби сказати: «Гей, панове, у нас тут не лише Чорнобиль, і на мапі ми пось тут»?

admin